Екранна залежність дошкільника

---

Тема екранної залежності в дітей — одна з найактуальніших в умовах сьогодення. За даними наукових досліджень у сфері педагогіки та соціології, більше 60% батьків проводять дозвілля з дітьми перед екраном ком­п’ю­тера чи телевізора. Кожна десята дитина віком від п’яти до семи років увесь свій вільний час проводить перед екранами ґаджетів.

Таке невинне, на перший погляд, заняття, як гра на ком­п’ю­тері або перегляд мультфільмів, часто влаштовує не лише дітей, а й батьків. Дитина не чіпляється, нічого не просить, не бешкетує й водночас отримує враження, дізнається щось нове, долучається до сучасного життя. Однак такі заняття «затягують» дитину й відволікають від того, що їй справді необхідно осягнути в цьому віці.

Комп’ютерні ігри, у які грають дошкільники, здатні сформувати стійку психологічну залежність, призвести до дезадаптації та порушень у психіці дитини. Відбувається глибокий і тотальний процес входження дитини в гру, спостерігається психологічне злиття з ком­п’ю­тером. За якийсь час дитина втрачає зв’язок з реальним життям та переносить себе у віртуальний світ, де отримує гострі, яскраві враження.

Як результат, у дітей виникає особлива потреба в екранній стимуляції, яка блокує їхню власну діяльність. З появою екранної залежності дитина втрачає здатність концентруватися на якомусь іншому занятті, втрачає інтерес до пізнавальної діяльності, складно опановує нові вміння, стає неуважною тощо. Звикнувши отримувати постійну зовнішню стимуляцію через екран ком­п’ю­тера або іншого ґаджета, дитина складно опановує навички, які потребують з її боку певних зусиль, наприклад лічба, читання, письмо тощо.

Психологи застерігають, що для дитини, яка дорослішає в оточенні, де безперервно користуються різними електронними засобами, поява екранної залежність майже неминуча. Тому починати роботу з профілактики екранної залежності в дитини потрібно якомога раніше.

Добре, що наші діти легко та швидко освоюють ком­п’ю­терну техніку, а наше з вами завдання — зробити ком­п’ю­тер помічником та союзником у їхньому розвитку. Робити це потрібно грамотно, продумано та дозовано. І, звісно, ми маємо більше часу приділяти спілкуванню з дітьми, частіше проводити з ними спільне дозвілля.