Дошкільники живуть емоціями й керуються ними, коли обирають способи поведінки. Емоції супроводжують відчуття й практичні дії дитини, регулюють її розумову діяльність, роблять навколишній світ різноманітним, цікавим і значущим. Психологи наголошують, що немає правильних і неправильних почуттів та емоцій, адже всі вони відіграють важливу роль у житті дитини. Проте часто дорослі переконують дитину, що не можна виражати негативні емоції, зокрема гніватися. Через це замість того щоб навчитися виражати свою злість адекватно, дитина звикає стримувати її.
Не примушуйте дітей утримувати гнів, бо він є сильною та суперечливою емоцією. Це одне із базових почуттів, яке людина отримала внаслідок еволюційних процесів. У тваринному світі гнів необхідний для того, щоб вижити, подолати ворога, стати ватажком зграї. Однак у світі людей діють інші закони. Гнів виникає у відповідь на ситуацію, що людині не подобається, що висуває перешкоди на шляху досягнення мети. Тоді відбуваються зміни на тілесному рівні: підвищується серцебиття, напружуються м’язи, дихання стає частішим. Маленькі діти можуть кричати, битися, кидатися предметами. Зазвичай дорослі закликають дитину взагалі ніколи не сердитися та жодним чином не висловлювати своїх переживань. І тоді щоразу, коли дитина відчуває гнів, вона думає, що з нею відбувається щось погане, соромиться себе, внаслідок чого ще більше сердиться. Дитина не може не відчувати гнів, бо це фізіологічний механізм, який може спровокувати будь-яка ситуація, що перешкоджає досягненню певної мети. Не можна карати дитину за прояви агресії, привчати її щоразу стримувати гнів. Адже так дитина лише накопчуватиме негативні емоції й рано чи пізно зірветься й виплесне їх. Однак уже не на ту людину, яка зумовила ці почуття, а на ту, яка першою потрапить під руку, або на ту, яка слабша й не зможе дати відсіч. Дитина зазвичай поводиться агресивно, бо не знає, що можна інакше виражати негативні емоції, має бідний поведінковий репертуар. Для того щоб розширити його, батьки й вихователі мають пояснювати та/або демонструвати, як можна реагувати та ті чи ті ситуації, давати змогу обирати серед запропонованих варіантів поведінки, виражати гнів у прийнятний спосіб. Озвучуйте стан дитини Для того щоб дитина навчилася розпізнавати свої почуття, завжди озвучуйте її стан. Психологи стверджують, якщо батьки з раннього віку озвучують почуття дитини, то вона вже з 3—3,5 років не вважає себе поганою, якщо з нею відбувається щось, що не подобається батькам. Дитина починає розуміти, які емоції переживає в тій чи тій ситуації: злість, сум, радість, здивування, страх тощо. Відтак вона вчиться виражати свої емоції в різний спосіб. Якщо дитина на щось помітно розсердилася, то дорослим — батькам чи вихователю — важливо сказати, що вони бачать її стан, наприклад: «На мою думку, ти гніваєшся … (на когось чи на щось)». Дитина, яка звикла звинувачувати в усьому інших, досить швидко опише, що сталося і на кого/ на що вона гнівається. А от дитина, яка приховує свої переживання, може одразу не зізнатися, що трапилося. На жаль, зазвичай це відбувається з остраху, що дорослі засудять її. Тому під час взаємодії з такою дитиною потрібно докласти зусиль, щоб її розговорити. Для того щоб заохотити дитину розповісти про свої почуття, можна сказати: «Я бачу, що ти сумуєш — напевно, щось трапилося. І я хочу тобі допомоги». Також у такій ситуації доцільно поділитися з дитиною спогадами з власного дитинства: «Коли я була маленькою, то дуже сердилася, якщо…» — далі навести ситуацію, подібну до тієї, що сталася з дитиною. Приєднуйтеся до почуттів дитини Дорослі здебільшого не намагаються приєднуватися до почуттів дитини, обходять стороною цей важливий момент і одразу починають давати поради. А потім дивуються, чому після їхніх «корисних» рекомендацій замість подяки чують докір: «Ти мене не розумієш!». Річ у тім, що лише приєднавшись до почуттів дитини, дорослі допомагають їй від них звільнитися, заспокоїтися та відкритися для конструктивного обговорення. Коли дитина сердиться, дорослим варто говорити, що вони розуміють емоції дитини. Наприклад: «Відчуваю, ти такий злий, що готовий добряче допекти своєму кривднику», «Я розумію, що коли потрапляєш у неприємну ситуацію інколи хочеться зникнути». Такими коментарями батьки, з одного боку, демонструють дитині свою готовність вислухати та підтримати, а з іншого — розширюють її уявлення про те, що спровокувало гнів. Адже дитина часто не розуміє, що саме її так сильно розсердило. Тому важливо, щоб дорослий проводив такі логічні зв’язки. І бажано робити це не на піку роздратування дитини, а лише після того, як вона заспокоїться.
Допомагайте дитині виразити гнів адекватно Якщо гнів постійно стримувати, то напруга починає накопичуватися в певних зонах тіла, через це виникають м’язові спазми. Невдовзі з’являється погане самопочуття, біль, дитина стає неуважною, плаксивою та роздратованою. Тому так важливо своєчасно «звільнитися» від гніву та злості. Зрозуміло, що не можна дозволяти дитині битися, лаятися, кусатися, плюватися тощо. Однак важливо, щоб відбулася реальна дія. Наприклад, дитина може виявити злість, яку вона відчуває, за допомогою певного звуку або руху. Також, якщо дитині необхідно «випустити пару», можна їй запропонувати: побити подушку; виконати фізичні вправи; порвати папір; зобразити свої емоції та зіжмакати або порвати малюнок; скористатися «мішечком для крику»; постукати по столу надувним або уявним молотком тощо. Якщо вдасться справді щиро позлитися, дитина швидко заспокоїться та буде здатна організовувати свою подальшу діяльність.
Обговорюйте те, що відбулося Після того як дитина втішилася, необхідно в спокійному тоні обговорити, що насправді її так роздратувало. Адже всіх, наприклад, штовхають, однак не всі через це зляться. Здебільшого за такими сильними емоціями приховують переживання, пов’язані з власною невпевненістю, бажанням бути лідером, завоювати повагу ровесників тощо. Якщо виявити справжні мотиви та потреби, можна знайти спосіб, як їх задовольнити.
Якщо такої схеми дотримуватися постійно, то дитина навчиться справлятися з гнівом. Вона також буде розуміти, що з нею відбувається та зуміє пояснити це іншим. Зможе виражати негативні емоції у прийнятний спосіб, без шкоди для себе та інших. І що важливо, вона засвоїть для себе різні варіанти виходу зі складних ситуацій.
