Культурно-гігієнічні навики – це важлива складова частина культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.
Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя.
Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найважливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотримання дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки залежить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися.
Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після проведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій виповнилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього.
Діти старшого дошкільного віку повинні усвідомленіше ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з милом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, користуватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити посуд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядкувати себе, причесатися.
Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв’язання рекомендується використовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:
- безпосереднє навчання;
- демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;
- систематичне нагадування дітям про необхідність дотримуватися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.
Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко виконували дії, дотримувалися правильної послідовності.
У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У старших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Проте, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різноманітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров’я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.
Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам’ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.
Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцнюються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.
Обов’язковою умовою формування гігієнічних навичок у дітей, виховання звички до здорового способу життя є висока санітарна культура персоналу дошкільного закладу.
Ще одна важлива умова – єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихователем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім’ї. Обов’язок батьків – постійно закріплювати гігієнічні навички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил.
ВИДИ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК
Умивання:
- учити дітей закочувати рукави;
- намилювати руки до утворення піни;
- набирати в долоні потрібну кількість води;
- умивати обличчя обома руками;
- мити руки до ліктя з милом;
- мити шию і вуха;
- досуха витирати руки;
- користуватися особистим рушником;
- не струшувати воду з рук.
Чищення зубів:
- учити дітей набирати зубну пасту на щітку;
- правильно чистити зуби щіткою;
- полоскати рот.
Причісування:
- учити дітей зачісувати волосся, якщо воно розпатлане;
- розчісувати волосся і заплітати коси;
- стежити за станом волосся.
Одягання:
- учити дітей бути охайними;
- вішати одяг на спинку стільця і складати на сидінні колготки;
- зав’язувати шнурки черевиків на бантики;
- зав’язувати і розв’язувати мотузочку на зимовій шапці;
- застібати та розстібати ґудзики на нижньому і верхньому одязі;
- зашнуровувати та розшнуровувати черевики;
- надягати і знімати одяг;
- узуватися;
- самостійно або за допомогою дорослих усувати недоліки в одязі;
- складати одяг правим боком;
- дотримуватися раціональної послідовності під час одягання та роздягання.
Чищення і миття взуття:
- учити дітей очищати взуття від бруду після повернення з вулиці в приміщення;
- протирати вологою ганчіркою взуття, що забруднилося;
- мити взуття, не заливаючи воду всередину;
- намащувати черевики кремом для взуття;
- начищати черевики щіткою до блиску.
Догляд за верхнім одягом:
- учити дітей зчищати пил із верхнього одягу щіткою для одягу;
- стежити за чистотою і привабливістю одягу.
Прибирання ліжка:
- учити дітей розстеляти ліжко перед сном;
- складати простирадло;
- розпрямляти простирадло після сну;
- струшувати простирадло;
- складати ковдру навпіл;
- прибирати ліжко після сну.
Їжа:
- учити дітей мити руки перед їжею;
- акуратно їсти;
- брати хліб і накладати їжу в тарілку стільки, скільки з’їси;
- жувати із закритим ротом;
- користуватися серветкою;
- правильно сидіти за столом;
- користуватися ложкою, виделкою, столовим ножем;
- ретельно пережовувати їжу.
Пиття:
- діти повинні ополоскувати склянку перед використанням;
- наливати води в склянку стільки, скільки вип’єш;
- пити, не обливаючись.
У туалеті:
- діти повинні вміти користуватися туалетним папером;
- мити руки після відвідування туалету.
Утримання носа в чистоті:
діти повинні вміти своєчасно користуватися носовою хусткою.
Зміна одягу з урахуванням погодних умов:
- учити дітей одягатися тепліше, якщо похолодає;
- на сонці носити головний убір;
- піднімати комір за вітряної погоди;
- знімати зайвий одяг, коли спекотно.
Утримання особистих речей у порядку:
- діти повинні завжди прибирати за собою;
- дбайливо поводитися з кожною річчю;
- класти речі на місце;
- розташовувати їх таким чином, щоб було зручно ними користуватися.
Перехід навичок у звички досягається систематичним повторенням їх в однакових або схожих умовах. Якщо, наприклад, дитину навчили акуратно складати кубики до коробочки або ящика і вимагають робити це щоразу після гри, то поступово у неї закріпиться звичка, вона почне складати кубики без нагадування дорослих.
Поки звичка не закріпилася, дитина потребує контролю і вказівок дорослих, а також заохочення, похвали, схвалення.
Увічливість, доброзичливість, розмірене спокійне мовлення вихователя, охайний зовнішній вигляд, порядок у групі мають велике значення у формуванні культурно-гігієнічних навичок у дошкільників.
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ПГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК У СІМ’Ї
Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріплюється особистим прикладом батьків та інших членів сім’ї. Дитину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання режиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.
Ретельний догляд за зубами і порожниною рота – важлива умова збереження здоров’я дошкільника. До 3 років у дитини прорізуються всі молочні зуби (їх 20), у подальші 7-14 років відбувається повна заміна молочних зубів на постійні. Неправильний догляд за молочними зубами призводить до ураження їх карієсом: зуби чорнішають, руйнуються. Карієс молочних зубів може переходити на зуби постійні.
Фахівці рекомендують із дворічного віку привчати дітей чистити зуби зубною щіткою без пасти, а з 3 років – із пастою. Для дітей-дошкільників випускають гігієнічні пасти з приємним ароматом і красивим зовнішнім оформленням. У дитячій зубній щітці відстань між пучками щетини складає 1-2 мм, а довжина щетинистої частини повинна відповідати загальній ширині 3 зубів (різців) дитини.
Необхідно навчити дитину чистити зуби таким чином, щоб очищалися передня і задня поверхні зубів, а також їх ділянки для різання та жування. Для звільнення від залишків їжі міжзубних щілин дитина повинна здійснювати щіткою вертикальні рухи: під час очищення верхніх зубів – зверху вниз, нижніх – від низу до верху. Чистити зуби слід уранці (перед їжею) та ввечері (перед сном). У кожної дитини повинна бути своя зубна щітка, що відрізняється за кольором від щіток решти дітей і дорослих. Вона зберігається у вертикальному положенні в чашці, якою дитина користується під час чищення зубів. Щодня зубну щітку ретельно промивають теплою водою, заздалегідь намиливши. Після чищення зубів дитина двічі-тричі ретельно прополоскує рот теплою водою. Це необхідно робити і після кожного вживання їжі.
Для того щоб уберегти дітей від інфікування, не потрібно цілувати їх у губи. Це особливо небезпечно, якщо дорослі страждають на хронічні запалення горла, ясен, мигдалин, карієсу зубів. Не можна допускати, щоб дитина звикала гризти нігті, колупатися пальцем у носі, облизувати пальці після їжі. Це не тільки непривабливо, але й негігієнічно.
Деякі звички спричиняють порушення правильного формування зубів і щелеп у дитини: смоктання пальців або язика, прикушування губ або щік, дихання через рот, підкладення під час сну руки під щоку. З цими звичками необхідно боротися, а найкраще -попереджати їх.
Правильно вихована дитина без нагадування миє руки перед їжею і після відвідування туалету, не їсть підняті з підлоги хліб, печиво, яблуко та інші продукти. Вона не їсть немиті фрукти й овочі, не бере їх брудними руками або в рукавичках.
Сім’я повинна виховувати у дошкільника міцні навички щодо підтримання чистоти тіла, і перш за все – обличчя, рук і ніг. Зранку та ввечері дитина обов’язково миє проточною водою обличчя, шию, руки. Спочатку вона ретельно миє руки: змочує їх теплою водою, намилює, а потім змиває мило, повторюючи цю процедуру двічі-тричі. Потім уже чистими руками вона вмиває обличчя і шию з милом. Увечері після миття рук, обличчя і шиї дошкільник повинен вимити і ноги, потім потрібно ще раз вимити руки. Для дитини виділяються два рушники: один – для обличчя і рук, другий – для ніг. З гігієнічної точки зору неприпустимо, щоб діти вмивалися в тазу, оскільки можливим є інфікування очей, вух, слизистої оболонки носа, шкіри, обличчя.
Раз на тиждень дітей купають у гарячій воді (35-37 °С) із милом. Краще користуватися душем, але за відсутності такої можливості дитину купають у ванні, завершуючи процедуру обмиванням чистою теплою водою. Після купання нігті рук і ніг підстригають. Дівчаткам, які мають жирне волосся, голову миють раз на 5-6 днів, сухе – раз на 7 днів. Зранку та ввечері дівчаток розчісують окремим гребінцем.