Готовність до навчання в школі — комплексне утворення, у структурі якого зазвичай виділяють три компоненти: морфологічну, психологічну й інтелектуальну готовність. Розглянемо кожну із них детальніше.
Морфологічна готовність — рівень розвитку психофізіологічних, фізіологічних і анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Якщо цей рівень достатній, дитина легше витримує фізичні та розумові навантаження, адаптується до нових умов, розвивається далі. Важливими складовими морфологічної готовності є соматичне і психічне здоров’я дитини.
Психологічна готовність охоплює кілька аспектів. Передусім бажання дитини йти в школу, мотивацію до навчання, прагнення отримувати знання. А ще — уміння слухати й виконувати завдання вчителя, навіть якщо вона вони нецікаві.
Вольовий аспект психологічної готовності передбачає вміння дитини керувати собою, своєю руховою активністю, що особливо важливо під час уроків. Тобто дитина має докласти вольових зусиль, щоб навчатися.
Емоційний аспект психологічної готовності — це вміння дитини правильно реагувати на оцінки й зауваження вчителя, бажання спілкуватися з однолітками й дорослими.
Інтелектуальна готовність до навчання в школі по¬в’я¬за¬на з розвитком розумових процесів — умінням узагальнювати й порівнювати об’єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини має бути сформований певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, відповідний рівень мовленнєвого розвитку та пізнавальної активності.
Поради батькам майбутніх першокласників
Для того щоб дитина була успішною в школі, читайте з нею книжки, обговорюйте їхній зміст, переказуйте одне одному короткі сюжети. Будь-який вчитель одразу впізнає дітей, з якими вдома читають. Адже ці діти мають добре розвинене мовлення, проявляють інтерес до книжок.
Обмежте дитині «телесеанси» до 30 хв на день. Під час перегляду телевізора в дітей не розвивається мислення, гальмується емоційна сфера. Вони поступово стають споживачами інформації, що не прагнуть до розумової діяльності, не вміють самостійно опрацьовувати почуте/побачене, не проявляють пізнавальної активності.
Ще одна сумнівна «радість» — ком¬п’ю¬терні ігри. Вони тренують здебільшого швидкість реакцій й трішки увагу. При цьому тривалі сеанси призводять до наростання втоми та, як наслідок, нервового виснаження. Тому стежте, аби дитина не проводила занадто багато часу в ґаджетах. Натомість ліпше спонукайте її до сюжетно-рольових, дидактичних ігор.
І, звісно, не забувайте зміцнювати здоров’я дитини. Адже це — запорука успішного навчання.
