Працюємо по-новому: використання відкритих запитань на занятті з дошкільниками

Методична скарбничка для вихователів ЗДО

Ключовими навичками майбутнього першокласника НУШ мають бути критичність, гнучкість та креативність мислення, вміння розв’язувати проблеми та висловлювати пояснювальні судження. З цією метою варто використовувати на заняттях у ЗДО відкриті запитання, які передбачають не лише одну правильну\стереотипну відповідь, а сприяють розмірковуванню та неординарному розв’язанню проблеми.

Типи відкритих запитань, які варто використовувати на заняттях у ЗДО:

1. 1. Гіпотетичні запитання (- Що б ви зробили, коли б…? Що б ви зробили, якби…? Що б ви подумали, коли б…?). Ці запитання стимулюють розвиток думки дитини, розвивають навички міркування та активізують мовлення.
2. Запитання-роздуми (-Як ми можемо допомогти розв’язати цю проблему?). Ці запитання спонукають дитину до роздумів, розмірковувань, власного вирішення проблеми.
3. Запитання-виявлення власної позиції (- А що ти думаєш з цього приводу? Що ти відчуваєш? Як ти ставишся до цього?). Ці запитання доводять дитині, що її думка є дуже важливою і цікавою для вихователя і він хоче порадитися з тобою, прислухатися до тебе.
4. Запитання-заохочення, підтримка (- Цікаво, а що ж сталося потім? Хотілося б знати, як було далі насправді?). Ці запитання дають можливість дитині розкрити свої погляди і життєвий досвід, дають можливість заохотити її до активної мовленнєво-творчої діяльності.
5. Запитання-розслідування (- Чому ти так вважаєш? Хто думає по іншому? Чому ти не погоджуєшся з тим, що…?). Ці запитання дають можливість дитині пояснити і довести свою думку, розвивають доказове мислення.
6. Запитання-уточнення, підбиття підсумків (- Чи правильно міркує хлопчик, коли сказав, що…? Отже, хто з них сказав правильно?). Ці запитання допомагають довести думку до кінця і зробити відповідні висновки про правильність рішення.
7. Запитання-пошук згоди (- Чи погоджуєтеся ви з тим, що…? Чи всі згідні з тим, що…?). Цим запитанням можна почати чи завершити дискусію на занятті, активізувати дитяче мовлення, їх креативне мислення.

Отже, завдання вихователів – дати дітям навички і вміння мислити критично для вирішення проблем і прийняття рішень; відходити від риторичних запитань, які не спонукають дітей до розмірковувань, не розвивають їхнього критичного мислення, не стимулюють дитину до творчого вирішення проблеми, не активізують дитячого мовлення (- Так чи ні? Можна чи не можна це робити? Правильно чи ні? Будемо це робити чи не будемо? До6ре це чи ні?); частіше використовувати на заняттях у ЗДО відкриті (творчі) запитання для активізації мовленнєво-творчої діяльності дошкільників та розвитку їх критичного мислення – ключової навички майбутнього першокласника НУШ.

Р.S. Критичне мислення – це складний ментальний процес, що починається із залучення інформації та закінчується прийняттям рішення. (Джинні Стіл, Курт Мередіт, Чарльз Темпл). Критичне мислення дозволяє дитині бачити проблеми та ставити запитання, допомагає висувати гіпотези й дискутувати, робити свідомий вибір, приймати рішення та аргументувати його, а вихователю – об’єднати активний та інтерактивний процес взаємодії на занятті.

Критичне мислення – це мислення самостійне, інформативне, воно починається з постановки запитання, прагне до переконливої аргументації, має соціальний характер. (Д. Клусгер) Таким чином, під критичним мисленням розуміють вміння логічно мислити та аргументувати, аналітично дискутувати та правильно висловлювати свою думку.