Шкільна зрілість дитини: що взяти до уваги

---

Вступ до школи — така подія в житті дитини, коли визначальні мотиви її поведінки — мотив бажання («хочу») та мотив обов’язку («потрібно») — починають суперечити одне одному. Згодом дитина адаптується до нових умов і її життя повертається до нормального ритму. Та це відбувається не одразу: минає певний час, перш ніж першокласник починає почуватися спокійно та впевнено. Утім, деякі діти не адаптуються навіть до закінчення першого класу. Трапляється це тому, що вони не досягли шкільної зрілості.

Шкільна зрілість — сукупність навичок і вмінь, що дають дитині змогу опановувати соціальну роль учня, успішно навчатися та взаємодіяти з оточенням, тобто зумовлюють її готовність до навчання в школі.

Шкільна зрілість охоплює фізіологічну та психологічну готовність дитини до навчання.

Чи дозріла дитина фізіологічно

Один із показників, який впливає на те, чи візьмуть шестирічну дитину до школи, — її морфогенетична та фізіологічна готовність.

Доки дитині не виповниться сім років, відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання її організму. У шестирічних дітей основні властивості нервової системи наближаються за своїми характеристиками до властивостей нервової системи дорослих. Проте у дітей ці властивості нестійкі. Тому фізіологи наголошують, що виділяти тип нервової системи у шестирічних школярів можна лише умовно.

Фізіологічна готовність — рівень розвитку основних функ­ціональних систем організму дитини та стан її здоров’я.

До критеріїв фізіологічної готовності дитини до навчання в школі належать:

• рівень фізичного розвитку;
• рівень біологічної зрілості;
• стан здоров’я.

Фізичний розвиток

Коли визначають рівень фізичного розвитку, оцінюють:

• довжину тіла — зріст дитини в положенні стоячи та сидячи;
• масу тіла;
• окружність грудної клітки.

Якщо зазначені критерії відповідають віковій нормі, дитина легше витримує фізичні та розумові навантаження, адаптується до нових умов, розвивається далі.

Біологічна зрілість

Біологічну зрілість дитини визначають за показниками дозрівання організму. Зокрема, за ростовими стрибками, остифікацією кистей, зміною зубного ряду тощо.

Для того щоб оцінити зубну зрілість дитини, порахуйте кількість зубів, які прорізалися або замінилися, і зіставте її з нормою. Зубну зрілість визначають:

• у два роки — чи з’явилися всі молочні зуби;
• шість років — як відбувається заміна молочних зубів на постійні.

Доцільно, щоб дитина почала систематично навчатися в школі, якщо чотири молочні зуби замінять постійні.

У п’яти—шестирічному віці дитина активно росте, зокрема подовжуються її руки та ноги. Це називають напівростовим стрибком. У деяких дітей напівростовий стрибок відбувається до того, як їм виповниться п’ять років, а у деяких лише тоді, коли вони досягнуть семирічного віку.

Для того щоб дізнатися, чи напівростовий стрибок відбувся, проводять «Філіппінський тест». Дорослий просить дитину підняти праву руку над головою й торкнутися лівого вуха. Якщо дитина не може цього зробити, бо її руки ще закороткі, — напівростовий стрибок ще не відбувся. Утім, якщо дитина виконала «Філіппінський тест», не варто стовідсотково стверджувати, що вона готова до навчання в школі.

Фізіологи зазначають: якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівростовий стрибок, це негативно впливає на її здоров’я, насамперед психічне, та успіхи в навчанні. Чому так відбувається? Після того як напівростовий стрибок відбувся, у дитини з’являються реальні функціональні можливості, щоб займатися сидячою та тривалою роботою в рівномірному темпі. Спочатку вони незначні, а в міру того, як дитина дорослішатиме, вони швидко, хоч і нерівномірно збільшуватимуться.

Стан здоров’я

Важливими складовими фізіологічної готовності до навчання в школі є соматичне й психічне здоров’я дитини. За станом здоров’я дітей умовно поділяють на п’ять груп (рис.).

Групи здоров’я дітей

Рекомендації щодо готовності дитини до навчання в школі за станом здоров’я мають надати медичні працівники. Наприклад, якщо дитина часто хворіє чи потребує довготривалого лікування, медичні працівники можуть пропонувати тимчасово відтермінувати вступ до школи.

Чи готова психологічно

Чи зможе дитина повноцінно навчатися, залежить від того, наскільки в неї розвинені передумови для навчання, що закладаються в дошкільному дитинстві. Якщо вони не сформувалися, це може негативно позначитися на успішності дитини, навіть якщо вона має нормотиповий інтелектуальний розвиток.

Психологічна готовність — складне утворення, що передбачає високий рівень розвитку мотиваційної, розумової, емоційно-вольової сфер особистості та сфери довільності, а також етико-моральну вихованість, що відповідає віковим нормам.

Психологи виділяють три взаємопов’язані компоненти психологічної готовності до шкільного навчання: мотиваційний, розумовий та емоційно-вольовий.

Мотиваційний компонент

Мотиваційна готовність до шкільного навчання передбачає сформованість пізнавального інтересу, позитивного ставлення до пізнавальної діяльності, потреби проявляти інтелектуальну активність, опановувати нові вміння та навички. Дитина мотиваційно готова до шкільного навчання, якщо вона бажає вчитися.

Прагнення дитини стати школярем лише заради зовнішніх атрибутів свідчить про те, що вона не готова до шкільного навчання. Ключовий маркер мотиваційної готовності дитини до навчання у школі — формування пізнавальної активності.

Для того щоб дитина успішно навчалася, вона насамперед має прагнути нового шкільного життя, нового формату навчальних занять, відповідальних доручень. Чи виникнуть у дитини такі бажання, залежить від того, як ставляться до навчання її близькі дорослі та однолітки. Водночас важливе не лише ставлення майбутнього школяра до навчання загалом, а й до вчителів, однолітків і до самого себе зок­рема.

Інтелектуальний компонент

Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі — це вміння прийняти навчальне завдання, диференційоване сприймання, достатній рівень розвитку операцій і символічної функції мислення та уяви. А тому визначальний момент інтелектуальної готовності дитини до шкільного навчання — здатність до подальшого розвитку когнітивних процесів.

Для того щоб проаналізувати рівень інтелектуальної готовності дитини до шкільного навчання, слід дослідити рівень її пізнавальних інтересів, довільності поведінки та психічних функцій. Також слід проаналізувати рівень розвитку мислення, уяви та мовлення, а ще — загальної обізнаності дитини. Усі ці показники визначають її успішність у шкільному житті та навчанні.

Емоційно-вольовий компонент

Емоційно-вольова готовність свідчить про те, що дитина здатна регулювати свою поведінку під час спілкування й навчальної діяльності, проявляти самостійність, бути зосередженою та організованою, докладати необхідних вольових зусиль.

Під час діагностики емоційної готовності дитини до школи слід звернути увагу, які емоції, що пов’язані з майбутнім навчанням, переважають у дитини. Зокрема, слід визначити, чи приймає вона школу, чи має тривожність і страхи, пов’язані з різними аспектами навчання в школі, як-от:

• спілкуватися з учителем та незнайомими дітьми;
• отримати погану оцінку;
• стати об’єктом глузувань у класі;
• не знати правильної відповіді тощо.

Вивчаючи вольову сферу майбутнього першокласника, слід врахувати, що старший дошкільник здатний поставити мету; ухвалити рішення; намітити план дій і виконати його; докласти певних зусиль, якщо потрібно подолати перешкоду; оцінити результат своєї дії. Утім, ці елементи вольової дії формуються поступово, а тому поки потребують уваги з боку дорослих.

Отже, формування в дитини шкільної зрілості — це складний та довготривалий процес. Це важливий період у розвитку дитини. Тому практичний психолог, вихователі старших груп дитячого садка та вчителі майбутніх першокласників мають уміти виявляти особливості формування різних компонентів шкільної зрілості дитини та вчасно надавати їй необхідну допомогу.