Як поліпшити ставлення дітей до праці у дитячому садку і вдома

28.Лют.2024
Як поліпшити ставлення дітей до праці у дитячому садку і вдома

Групова консультація для вихователів

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей в дитячому саду може і повинен бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе й для колективу. Ставитися до роботи з любов’ю, бачити в ній радість – необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів. Працьовитість і здатність до праці не дається від природи, але виховується з раннього дитинства.  

Самообслуговування – це перший вид праці, до якої залучають дітей. Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту і триває протягом усього життя людини. З огляду на це дорослі мають стимулювати, а не стримувати самостійність дітей на етапі дошкільного дитинства, особливо до самообслуговування, позитивно оцінювати результати. Якщо, наприклад, самообслуговування більше виховне значення має в молодших групах – воно привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів, озброює навичками, то в старшому дошкільному віці ця праця не вимагає зусиль, для дітей стає звичною.          Привчання дітей самим одягатися, умиватися, їсти, прибирати за собою іграшки на місце формує у них самостійність, меншу залежність від дорослого, впевненість у своїх силах, бажання і вміння подолати перешкоди.

Чергування – буденна та звична форма організації трудової діяльності дошкільників у дитячому садку. У молодшій (в кінці року) групі діти починають чергувати, тобто починають систематично виконувати певну справу, потрібну для всього колективу. У програмі підкреслюється, що особливе виховне значення мають чергування у старшій групі. Вихователь звертає дедалі більшу увагу на те, як діти виконують доручені їм чергування, чи беруться вони за роботу за власним почином, чи бережно ставляться до матеріалів та інструментів у процесі праці, чи дружно працюють, як розподіляють свої обов’язки. У дитячому садку застосовують три види чергувань: по їдальні, в куточку живої природи, на заняттях: молодшій – по їдальні (в другій половині року), в середній – по їдальні і на заняттях, у старшій  групі – по їдальні, на заняттях і в куточку живої природи.

Чергування по їдальні привчає дітей піклуватися про товаришів (треба всім своєчасно подати обід), допомагає набути тих навичок, які потрібні їм в організації свого побуту. У процесі чергування в куточку живої природи діти набувають корисних знань про ріст і розвиток рослин і тварин, навчаються доглядати їх. Важливо, щоб вихователь виробляв у дітей потребу доглядати за тваринами і рослинами, прагнення до такої праці в школі й сім’ї.

В групі дітей шостого року життя вихователь ускладнює обов’язки, визначає їх чітко по кожному з видів чергування. Черговим по їдальні – охайно сервірувати столи до сніданку, обіду чи вечері, за допомогою дорослих розстеляти скатертину, самостійно розкладати столові прибори, хліб в хлібниці, фрукти в вази. Черговим на заняттях – під час підготовки до занять розставляти стільці, розкладати у певній послідовності матеріал до занять, приладдя  та складати їх після занять. Черговим в куточку природи – щоденно поливати квіти, розпушувати ґрунт, допомагати чистити акваріум, клітки для птахів і т. ін. Треба пам’ятати і про те, що прибирання матеріалів після заняття черговими не звільняє всіх дітей від прибирання свого робочого місця. Кожна дитина після закінчення заняття збирає і складає в коробочку свої олівці, кладе на місце малюнок, пластилін, миє пензлик, прибирає обрізки паперу тощо, а чергові прибирають усі матеріали до шафи, збирають малюнки і несуть їх на стіл вихователя. Чергові дбають про колектив, намагаються зробити все для своїх товаришів якнайкраще, а всі діти прагнуть допомагати черговим, не порушувати правил поведінки, дотримувати чистоти і порядку

Праця дітей в природі найбільш цікавить дітей, адже дає змогу багато діяти не з предметами, а з живими об’єктами, які своїм станом реагують на дії. Дошкільники спроможні доглядати за рослинами: кімнатними, городніми, садовими. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості дітей, виховує в них інтерес до сільськогосподарської праці, повагу до людей, які нею займаються. Батьки разом з вихователями повинні залучати діток по догляду за рослинами в куточку природи, висаджувати цибулю, підливати, протирати листочки  вазонів, розпушувати землю, а також доглядати за хатніми улюбленцем вдома і в дитячому садку.

Художня праця – найрезультативніший вид праці. Цей вид передбачає, що діти виготовляють різноманітні вироби з паперу, глини, тканини, рослинного, залишкового матеріалу. За допомогою ножиць, ниток і голки, клею діти можуть виготовляти гарні сувеніри для близьких і знайомих, атрибути для ігор, елементи святкового оздоблення кімнати гірлянди, сніжинки. Діти на досвіді засвоюють елементарні уявлення про властивості різних матеріалів: матеріал піддається різним перетворенням, з нього можна робити різноманітні речі. Так навчаючись виготовлення корисних предметів із щільного паперу, діти дізнаються, що її можна складати, різати, склеювати. Вихователь залучає батьків до виконання різних завдань з підготовки атрибутів до свята, виставки зимових, осінніх, пасхальних  композицій, атрибутів до костюмів.

Робота з сім’єю. Виконання певних посильних трудових обов’язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, доброзичливості, чуйності. Для формування усіх цих якостей в сім’ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи загальні. Спільна з батьками або іншими членами сім’ї праця спонукає дитину допомагати один одному. У сім’ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці. Необхідно пам’ятати і батькам про важливість ознайомлення дитини з їх працею на виробництві, про те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама – лікар, вона лікує хворих; тато – педагог, він навчає дітей. У процесі  ознайомлення з працею дорослих у дитини виховується повага до праці всіх людей. Гуляючи з дитиною, потрібно навчити дитину кидати сміття тільки в смітник, ознайомити з працею двірника. Чиста вулиця – результат його праці.

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвивальна функція праці – це перехід від самооцінки до самопізнання. Крім цього в процесі праці розвиваються уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Поради щодо трудового виховання дітей

– залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;

– за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

-не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов’язків;

– не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

– учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

–  не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням; не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

–  завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення; не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.